Дитячий церебральний параліч – три слова, які здатні вибити грунт з під ніг будь-кого з батьків. Батьки не знають, що з цим робити. Проходить час... і методом проб і помилок знаходиться свій шлях. І тоді ДЦП починає розшифровуватися по-іншому – Доможися Цілі, Переможець! Євочка народилася на 10 тижнів раніше терміну. Після 2-х місяців боротьби за життя, дівчинка була виписана додому. З тих пір дівчинка постійно проходить реабілітацію і займається вдома. Це колосальна праця.

У кожному будинку є шафа, наповнена речами. Ви відкриваєте її щодня для того, аби одягнути речі, які вас тішать. Це природне бажання всіх людей, попри вік, статус і матеріальне становище. Але, на жаль, не всі можуть дозволити собі обирати одяг у своїй шафі. Є люди, в яких шафа – порожня! У ній немає речей! Саме тому в Благодійному фонді "Карітас-Харків" є місце, де всі нужденні можуть безкоштовно взяти одяг (чоловічий, жіночий, що особливо актуально – дитячий). Це місце називається "Соціальна шафа". 

Наша маленька принцеса Настуся продовжує свою боротьбу за щасливе дитинство і повноцінне життя. Народилася дівчинка на 31-му тижні. Що призвело до серйозної пологової травми: помилка лікарів чи неправильне ведення пологового процесу, батькам ніхто не пояснив. Кілька місяців крихітка не могла самостійно дихати і перебувала в реанімації під кисневою маскою. В результаті невтішний діагноз – ДЦП, спастична диплегія, затримка психічного розвитку (ЗПР).

Багато діток не знають страшних діагнозів. Вони бігають, пустують, базікають без угаву, збирають пазли, малюють... У Артема теж мало так бути! Просто не склалося... просто чомусь не пощастило... просто трапився якийсь страшний і несправедливий збій в його долі... Артемко народився на терміні 32 тижнів. Безводний період протягом 7 днів не залишив немовляті шансів народитися здоровим. І вперше прозвучав діагноз дитячий церебральний параліч.

"Моя мрія – щоб синочок став здоровим. Моя мрія – буденність для тисячі людей – побачити, як син самостійно ходить. Моя мрія... вона невелика для тисяч матерів – побачити сина, що грає у футбол з друзями. Моя мрія – не бачити сліз моєї дитини від хворобливих процедур. Моя мрія – подарувати Андрію світ, наповнений щастям і добром. Але моя мрія має ціну...". Андрюша народився здоровою дитиною, але в три місяці захворів менінгоенціфалітом. Як наслідок – ДЦП.

Настя – звичайна трирічна дівчинка, яка любить гратися з ляльками і слухати казки про принцес. Але, на відміну від однолітків, Настя також знає, що таке рак. Більше року дівчинка проходить лікування нейробластоми. За цей час вона уже отримала шість курсів хіміотерапії, перенесла операцію з видалення нирки, два блоки високодозової хімії з трансплантацією кісткового мозку. Настя знає, що таке біль і що означає вираз лікаря "аналізи на нулях". Це значить, що виходити нікуди не можна, а потрібно увесь час сидіти у палаті та приймати нові уколи чи пігулки… І так проходить дитинство.

Коли мова заходить про кризові стани колишніх жителів Донбасу, психологи говорять одне слово: "травма". Вона пов'язана з труднощами і нестатками від військового конфлікту, втратами, пережитим жахом і самим переселенням на іншу територію. Для тих, хто переніс війну, реабілітуватися і стати частиною мирного суспільства стало непосильним завданням. Той самий звук весняного грому чується вже зовсім по-іншому, він більше нагадує про розриви снарядів, ніж про теплі дні та сімейні пікніки. Як допомогти людині, яка опинилася в таких складних обставинах?

Рани душевні, як і фізичні, гояться поступово. Але рана мами шістнадцятирічної Вероніки не загоюється, а боротьба за життя і здоров'я її дівчинки не припиняється. Вероніка народилася в місті Слов'янськ на 42 тижні. Була неспокійна, плакала, сама не переверталася, не сиділа, не їла самостійно і не ходила. Діагноз дівчинки: ДЦП, синдром рухових розладів, психомоторного розвитку, затримка мовного розвитку.

Чотирнадцятирічна дівчинка в інвалідному візку з задоволенням грається з молодшими дітьми і при цьому будує серйозні плани на майбутнє. "Я мрію вийти заміж і народити трьох дітей", – зніяковіло каже Аня. "Але я не можу ходити...". Аня навчається у восьмому класі і не особливо любить школу, найбільше їй подобається читати і малювати. Кращі її друзі – двоюрідний брат Макс і Вовка-хуліган, її рідний брат, якому півтора рочка.

Всі Ви знаєте, що вже рік ми підтримуємо дітей, які живуть у Новотошківському та Кримському, Луганської області. Разом з Вами нам вдалось подарувати Новорічні подарунки всім діткам, доставити засоби індивідуальної гігієни та порадувати малечу шкільними наборами. Кожен з Вас став для них чарівником!