Коли мова заходить про кризові стани колишніх жителів Донбасу, психологи говорять одне слово: "травма". Вона пов'язана з труднощами і нестатками від військового конфлікту, втратами, пережитим жахом і самим переселенням на іншу територію. Для тих, хто переніс війну, реабілітуватися і стати частиною мирного суспільства стало непосильним завданням. Той самий звук весняного грому чується вже зовсім по-іншому, він більше нагадує про розриви снарядів, ніж про теплі дні та сімейні пікніки. Як допомогти людині, яка опинилася в таких складних обставинах?

Полінка – маленька дівчинка, яка мріє ходити. Кожен день вона намагається встати з дивана і піти, але в результаті падає і набиває синці на щічках. Але у дитини не виникає страху, вона все також бажає і намагається встати і піти допомагати мамі, показати їй ляльку або просто поцілувати. Полю зупиняють напади, раз через раз сильніші, лякають малечу і заважають досягти мрії.

Дімі 7 років. Він мріє вирости і стати мандрівником. У його мрії немає місця для діагнозу ДЦП. Діма – боєць. Встає, падає і знову встає – рідко плаче і не помічає синців. Він переніс 4 гіпсування. Постійно ходить в ортопедичному взутті і ортезах. Шість років носить окуляри. На початку березня переніс 3 операції. Діма – біженець із Донецька. Чотири роки живе з бабусею в Святогорську в будівлі пансіонату, який віддали на поселення переселенцям.

Допоможіть нам зробити свято для дітей з інвалідністю у зоні ООС (АТО)! 18 жовтня 2018 року за допомогою донорів УББ фонд "Кожен Може" провів надзвичайне свято у Слов’янську, на якому зустрілись п'ятнадцять наших підопічних родин із Сєверодонецька, Костянтинівки, Лиману, Краматорську, Рубіжного та Слов’янська. До команди фонду долучилися місцеві волонтери. Малюки з ДЦП та діти, що не бачать, діти з аномалією розвитку головного мозку брали участь у конкурсах, із допомогою батьків та волонтерів. 

Машенька – перша, єдина і дуже довгоочікувана дитина в родині Новодольських. З самого народження Маша бореться за життя. Вагітність збіглася за часом із військовими діями, які проходили за 15 км від рідного дому. Це не могло не відкласти свій відбиток, стрес привів до загрози переривання вагітності. Машенька народилася на 38 тижні, красива, але дуже маленька дівчинка – всього 2 кг.

Оксані 41 рік, 3 роки тому вона вперше стала мамою. Мамою Жені, якому при народженні лікарі не давали ніяких прогнозів на майбутнє. Оксана дуже сумує за улюбленою роботою, але зараз її головна справа – бути мамою Жені. Позаду шок і потрясіння від діагнозів, які сипалися після народження, як з рогу достатку. Боротьба за життя виграна, малюк буде жити! Тепер тільки рутинна щоденна старанна праця, щоб Женя розвивався, щоб міг самостійно сидіти, щоб пішов, щоб навчився навичкам самообслуговування.

Єва сидить за столом і весело щебече, розфарбовуючи смішну картинку. Дівчинці 11 років, і вона абсолютно нічим не відрізняється від однолітків. Ми провідали Єву в реабілітаційному центрі, де вона проходила лікування. Навіщо їй лікування? Дівчинка важко встає з-за столу, і ми бачимо, як у неї, в буквальному сенсі, земля йде з-під ніг.

Полінці 7 років. Вона весела, життєрадісна дівчинка і велика любителька базікати. Ззовні Поля мало чим відрізняється від звичайних діток, лише жорсткий корсет, який стискає її тільце і не дає хребту скластися вдвічі, і інвалідна коляска говорять про те, що дитина "особлива". Будні Полі – це щоденна важка боротьба зі СМА, але в цій боротьбі обов'язково є місце і посмішкам, і радості, і сміху. Дітям зі СМА не потрібна жалість, їм потрібна підтримка, увага і допомога. 

"Я мрію про одне, щоб вона пішла і сказала слово "мама", – мама Поліни насилу стримує сльози. Її Полечці 6 років. Дівчинка любить дивитися книжки, грати зі звуковими іграшками і слухати музику. Дівчинка дуже тактильна і ніжна. Прагне до спілкування. Але через діагноз у Полі затримка розвитку з народження. Дівчинка не ходить і не говорить, у неї погано розвинена дрібна моторика, вона не може довго фіксувати увагу.

"За результатами обстеження, Міші рекомендовано спостереження в Інституті трансплантології та постановка в чергу на трансплантацію печінки", – цей рік почався для маленької лисичанської сім'ї більш, ніж тривожно. На спостереження відвели ще півроку. Тим часом потрібно пити препарати, які підтримують стан печінки, і набирати вагу – вона у Мишка далека від норми, а з огляду на серйозну операцію, яка нещодавно виникла, вирішувати проблему з вагою потрібно терміново. Допоможіть хлопчику, будь ласка.